| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Предмет регулювання Господарського права.
| [ Скачать с сервера (263.5 Kb) ] | 20.01.2018, 23:50 |
| Ст. 4 ГКУ Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин 1. Не є предметом регулювання цього Кодексу: - майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; - земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; - трудові відносини; - фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; - адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання; - відносини за участю суб’єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. 2. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. 3. До господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються правила цього Кодексу. Позиції щодо ГП як галузі: 1) Негативна – вважать, що ГП= ЦП+АП 2) Позитивна – вважають, що ГП самостійна галузь права 3) Комплексна галузь – предмет регулювання це комплекс кількох галузей Учасники господарських відносин ст2: 1) ФО (тоді коли вона є підприємцем) Випадки, коли фіз ос не зареєстрована як підприємець: - Корпоративні відносини - Справи про банкрутство Коли ФО виступає: - Боржником - Кредитором Суб’єкт господарювання - здійснює господарську діяльність. Споживачі 1) ФО – для власних побутових потреб 2) ЮО – для здійснення госп діяльності, забезпечення організації власної госп діяльності 2) Юр особи 1) які здійснюють госп діяльність (поділ в свою чергу на два види: це суб'єкти підприємництва та некомерційного господарства) (господарські товариства, кооперативи) 2) ті хто управляють госп діяльністю (господарські відомства, асоціації, концерни) 2. Господарські правовідносини ознаки та види. Господарські відносини - відносини, що виникають в процесі здійснення і організації здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами і іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Правова підстава виникнення господарських правовідносин – рішення суб’єктів укласти відповідний договір – господарський договір (ст184) чи організаційно-господарський (ст186) Ознаки господарських відносин: 1) обмежене коло суб'єктів (фіз особа, яка не має статусу учасн госп діял - не є суб'єктом госп відносин) 2) поєднання у господарських відносинах організаційних і майнових елементів 3) матеріальний зміст господарських відносин: сусп виробництво, реалізація, виконання робіт, надання послуг. Основна тріада: - виробництво продукції; - виконання робіт; - надання послуг; Види господарських відносин: • Легальна класифікація (за кодексом) : - господарсько виробничі - майнові та інші відносини, що виникають між суб госп при безпосередньому здійсненні госп діяльності (тріада) - організаційно господарські – відносини, що виникають між суб госп та суб організаціно-госп повноважень у процесі управління господарською діяльністю - внутрішньогосподарські – відносини, що виникають між структурними підрозділами суб госп, та відносини суб госп з його структурними підрозділами. Філія – має право провадити госп діял Представництво – не має права провадити госп діял (представляє!) • За характером правовідносин: - безпосереднє здійснення госп діял (тріада) - організація і управління госп діял (реєстрація, ліцензування, патентування і тд) • За взаємним становищем сторін: - горизонтальні (учасники рівноправні) - вертикальні (одна із сторін – орган управління) • За сферою дії: внутрішньогосподарські – всередині госп організації між структурними підрозділами суб госп, та відносини суб госп з його структурними підрозділами міжгосподарські - виник між юр рівними суб'єктами господарювання. • За галузями господарювання: - промисловість - с/г - транспорт - капітальне будівництво - приватизація - зовн.-економ. Діяльність 3 . Загальні принципи господарювання Ст5 ГК Загальні принципи господарювання: - забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; - свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; - вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; - обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; - захист національного товаровиробника; - заборона незаконного втручання одв та омс, їх посадових осіб у господарські відносини. 4. Методи Господарського Права Методи ГП - це сукупність способів впливу норм ГП на поведінку суб'єктів господарювання. Будуються на 2 основних принципах. Імперативний – підпорядкованість Диспозитивний - рівність сторін. В теор ГП виділ 3 основні методи: 1) Метод автономних рішень - спроможність приймати рішення з власної ініціативи (вид діял, орг-прав форма, предмед госп договорів і зобов’язання). 2) Метод владних приписів - субєкт зобов'язаний дотрим вимог закону, вказівок компетентних органів (ліцензія, спеціальні режими). 3) Метод рекомендацій - видання компетентними органами адресованим суб'єктам пропозицій, рекомендацій. (моделі договорів) Окремі автори виділ 4 метод: метод координації - забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні. Рішення приймаються на основі компромісу. Деякі автори виділ метод рівного підпорядкування всіх учасників госп відносин в сусп регулюванні, що створює партнерські взаємовідносини (іноді цей метод пропонують замість всіх інших). 5-6, 8 Господарська діяльність (комерційна, некомерційна) Господарська діяльність – діяльність суб'єкта господарювання, в сфері: - виробництва/виготовлення продукції - надання послуг - виконання робіт. Результати діяльності передаються за плату Ознаки господарської діяльності: 1) особливий суб'єктний склад; 2) особлива сфера де здійснюється діяльність 3) цінова визначеність (в обороті беруть участь ті речі, які можна оцінити) 4) здійснюється не для власника, а для задоволення потреб інших осіб 5) здійснюється на професійних засадах 6) результати діяльності функціонують як товар 7) поєднує приватні та публічні інтереси Господарська діяльність Комерційна (підприємницька) ст42 Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційна ст52 Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. - самостійна - ініціативна - систематична - ризикова мета: для отримання прибутку та забезпечення власних соціальних потреб - самостійна - ініціативна - систематична мета: досягнення соц.-економ. результатів казенні підприємства, товарна біржа Підприємництво – комерційна діяльність Підприємство – юо, що займається такою діяльність ->всі доходи неприбут. організації спрямовані на задоволення статутної мети ->доходи не підлягають розподілу між засновниками 7. Принципи підприємницької діяльності Ст44 Принципи підприємницької діяльності - вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; - самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; - вільного найму підприємцем працівників; - комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; - вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; - самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Крім ГКУ є деякі інші визначення госп діяльності: - ЗУ про зовнішню економічну діяльність, чт. 1; - ПКУ ст. 14 - ЗУ про ліцензування видів госп діяльності (немає насправді) Доктринальна госп діяльність - це так суспільно корисна діяльність суб'єктів господарювання щодо виконання робіт, надання послуг, що здійснюється з метою їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів і здійснюється професійно. Госп діяльність має ринкову орієнтацію (свобода вибору, договору тощо), а також соціальне спрямування (діють певні обмеження). Види господарської діяльності: - Легальний підхід за кодексом (підприємницька і некомерційна діяльність) - Доктринальний За предметом виділ таку госп діял: - банківська; - виробнича; - торгівельна; За ринком: - госп діял що провад резидентами - не резидентами Некомерційна госп діял здійсн суб'єктами господарювання держ і комунал секторів економіки в галузях яким за ст. 12 ГКУ забороняється підприємництво на основі рішення одв чи омс. Крім зазнач у ст. 52 ГКУ може бути віднес те, що вона не може здійсн без відповідного фінансування, воно здійснюєть власником майна, органом. Така діяльність притаманна казеним підприємствам та комунал. Фінансування у разі збитковості здійсн за рахунок власника. Здійснення некомерційного господарювання зумовлює залежність від засновника, власника майна. 9. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Господарське законодавство - це сукупність НПА та правових норм, які регул відносини щодо безпосереднього здійснення госп діяльності чи управління нею. Ознаки господарського законодавства: - кодифікованість - значна розгалуженість, множинність актів госп законодавства (НПА). - комплексний зміст - поєднання із комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань. 3 принципи поєднання: - принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права - принцип надання нормам міжнародних економічних договорів статусу нац з-ства України ( ст.19 ЗУ Про міжнародні договори України від 29 червня 2004 р. ) - принцип поєднання госп з-ства Укранїи з комерційним правом інших країн (ЗУ Про міжнародне приватне право) – сторони мають право обирати право країни, яке буде застосовуватися до вкладеного ними договору. - наявність в госп законод значної кількості актів обмеженої сфери дії (відомчих, регіональних, локальних). Відомчі НПА (прийм відповідним міністерством/відомством, під дію підпадають всі підприємства хто підпорядкований цьому міністерству/відомству). Регіональні НПА прийм і діють у відповідних регіонах. Локальні НПА (статут підприємства, правила внутрішнього розпорядку. Поширюються на всіх працівників на одному підприємстві). - різноманітність форм власності (державна, комунальна тощо). - Комплексний зміст основних НПА (ЗУ «про АТ», «про цінні папери», «про ГТ») 10. Система господарського законодавства Господарське законодавство - це система НПА, які є інституційними джерелами ГП. Система госп законод обумовлена предметом регулювання (ст. 1,4 ГКУ). Предметом господарського законодавства - є господарські відносини. КВЕД - класифікація видів економічної діяльності. Система господарського законодавства- це розташування господ правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей. • Система госп законодавства: - вертикальна систематизація - горизонтальна систематизація Вертикальні НПА: - Конституція - Кодекси - Закони = декрети КМ, окремі постанови ВРУ - укази президента з господ питань - постанови і розпорядження Кабміну - акти місцевих рад, місцевих адміністрацій тобто місцевої дії - локально правові акти (в межах одного суб'єкта господарювання) Горизонтальні НПА - встанов загальні засади функціонування госп правовідносин. Приклади горизонтальних НПА: - Група НПА які регламентують правовий статус суб'єктів госп діяльності. - Група НПА які регул об'єднання підприємств тощо. - Група НПА які визначають правові та організаційні засади якості продукції, яка виробляється суб'єктами господарювання, технічні параметри виробництва. - Група НПА про захист економічної конкуренції (ЗУ про захист економічної конкуренції, про антимонопольний комітет) - Група НПА що спрямов на впорядкування господарсько виробничих відносин в межах окремих виробничих ринків та інституціоналізацію засобів державного регулювання відносин, які виникають у межах цих ринків. - Група НПА, які регул порядок госп договорів - Група законод України щодо регулювання ринку капіталів, цінних паперів - Група НПА які регламентують порядок здійснення окремих видів госп діяльності Шляхи вдосконалення господарського законодавства - Вдосконалення законодавства за формою (істотне посилення ролі закону). - зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості. - Підвищення ролі локальних нормативних актів - Вдосконалення законодавства через вдосконалення системи 11. Основні напрями економічної політики держави. Ст. 10 ГК Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: структурно-галузева політика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу; інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним; амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі; політика інституційних перетворень, спрямована на формування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єктами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких протизаконних економічних структур; цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін; антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки; бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу; податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів; грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки; валютна політика, спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання; зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника. 2. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. 3. У соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення. 12. Організація та управління господарською діяльністю. Господарська діяльність (як і будь-яка інша) вимагає організації та керівництва. Організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі і просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону (Автономної Республіки Крим, певної територіальної громади), суб'єкта господарювання. Будь-яка господарська система складається з елементів (складових або підсистем): • суб'єкти (суб'єкти господарювання, органи управління та контролю, споживачі); • майнова база (матеріальні ресурси, необхідні для функціонування системи); • нормативна система, що визначає правила її функціонування, в т. ч. правовий статус суб'єктів, правові режими майна, правові форми взаємовідносин між суб'єктами, відповідальність тощо; • інформаційна система, що забезпечує двосторонній зв'язок між центром системи та/або її елементами та інші складові. Господарські системи можуть бути різних рівнів: вищого - економіка країни (макроекономіка), середнього - економіка певного регіону, локального - суб'єкти господарювання, проміжних - господарські об'єднання, промислово-фінансові групи та інші об'єднання суб'єктів господарювання. Складність господарської системи обумовлює, відповідно, і складність та рівень регулювання. Загальнодержавний рівень застосовується для забезпечення функціонування економіки країни в цілому та визначення параметрів діяльності її складових (суб'єктів господарювання, їх об'єднань, органів управління різного рівня); регіональний рівень має враховувати специфіку господарської системи конкретного регіону в межах закріплених в законі повноважень; на локальному та проміжному рівнях суб'єкти господарювання та їх об'єднання з врахуванням вимог вищих рівнів регулювання визначають особливість господарських зв'язків між собою, власні параметри діяльності тощо. У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Управління будь-якою господарською системою здійснюється в різних формах (всього є 4 форми): 1) державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. 2) нормативне регулювання 3) уравління 4) контроль Див. конспект 13. Методи державного регулювання економіки. Методи державного регулювання економіки - передбачені законом способи впливу держави на поведінку суб'єктів господарювання з метою отримання необхідного або бажаного для суспільства результату. Існує 2 види методів: Адміністративні методи - це такі способи впливу держави за яких бажаний для сусп результат досягається шляхом прямого наказу або обов'язкового припису компетентного органу який підляг виконанню суб'єктом господарювання незалежно від того вигідно йому це чи ні. (штраф, санкції) Економічні методи - це такі способи впливу держ на економіку та суб'єктів господарювання за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом стимулювання сусп виробництва через економічний інтерес виконавців. (спрощена система оподаткування) Адміністративні й економічні методи застосовуються в межах чинного законодавства залежно від конкретних економічних, політичних та інших умов, а також виходячи з мети і завдань, що стоять перед державою і суспільством на певному історичному проміжку часу. 14. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Державне регулювання господарської діяльності - це здійснення державою в особі її компетентних органів комплексу економічних, економіко правових, організаційно правових (управлінських) заходів щодо упорядкування діяльності господарських організацій та фізичних осіб підприємців з метою реалізації економічної політики, виконання цільових, економічних та інших програм; програм соц і економічного розвитку шляхом застосування різноманітних засобів і механізмів такого регулювання. Засоби державного регулювання госп діяльності - це встановлені законом економічні, організаційні і правові інструменти (знаряддя) регулюючого впливу держави в особі уповноважених органів на діяльність суб'єктів господарювання. Ст. 12 ГКУ. Класифікація засобів держ регул господарської діяльності: • За характером і сутністю (ст.12 ГК): 1) економіко-правові засоби (державне замовлення,публічні закупівлі, державне регулювання цін і тарифів, надання інвестиційних, податкових пільг, субсидій тощо); 2) організаційно-правові засоби (державний нагляд і контроль, ліцензування і квотування, стандартизація тасертифікація, видача документів дозвільного характеру тощо); 3) юридичні або правові засоби (штрафні та адміністративно-правові санкції, організаційно-господарські договори, типові і примірні форми договорів) • Залежно від того стосовно яких суб'єктів застосов засоби держ регулювання: - індивідуально (для конкретного суб’єкту господ) - групові (направ на групу) - загальні (для всіх суб'єктів господ) • Виходячи обов'язковості застосов: - обов'язкові (ліцензування) - необов'язкові (факультативні) (встановлення лімітів, розрахунок) • За строками: - разові - тимчасові - постійні Крім цього, є засоби тарифного регулювання - це регулювання цін і тарифів, надання пільг податкових та інш, надання субсидій тощо, і нетарифного регулювання - стандартизація, сертифікація, квотування тощо. Засоби держ регул поділ на: - адміністративні - встановлення правил і обмежень в здійсн господ діяльності порушення яких тягне за собою застосування відповідальності, санкцій; - економічні заходи - спрямов на забезпечення заінтересованості суб'єктів сусп важливих видів госп діяльності чи впровадження соц значущих видів соц діяльності в господарській сфері. 15. Ліцензування видів господарської діяльності. Відповідно до ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності Верховна Рада України; Закон від 02.03.2015 № 222-VIII Ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. !Ліцензія видається на необмежений строк! Ліцензія - документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб’єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або на паперовому носії; Ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб’єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; Видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню Здобувач ліцензії - суб’єкт господарювання, який подав до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії разом із підтвердними документами згідно з вимогами відповідних ліцензійних умов; Критерії ліцензування видів госп діяльності: - потенційна небезпека діяльності для невизначеного кола осіб, які не беруть участі у її здійсненні. - діяльність яка пов'язана з використанням вичерпних природних ресурсів, або ресурсів які мають стратегічне значення для держави. - діяльність яка характеризується надзвичайною прибутковістю (гральний бізнес). - діяльність яка пов'язана із задоволенням соц потреб населення (медична діяльність). Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: 1) банківська діяльність, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 2) надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів); 3) професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"; 4) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; 5) діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електроенергетику", і у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії"; 6) освітня діяльність закладів освіти; 7) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; 8) діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про телекомунікації", надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; 9) будівництво об’єктів IV і V категорій складності - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність"; 10) виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про лікарські засоби"; 11) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж; 12) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; 13) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; | |
| Просмотров: 732 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |