Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Понедельник, 21.05.2018


Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки

Шпаргалка із господарського права
[ Скачать с сервера (830.5Kb) ] 06.03.2018, 21:25
Поняття господарського права як галузі права та як галузі правової науки.

Господарське право,як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або керівництва нею із застосуванням різних методів правового регулювання.

Наявні 3 точки зору:

-(позитивна)ГПУ – це самостійна галузь права і немає нічого спільного з іншими;

-(негативна)ГПУ – це не самостійна галузь права, це поєднання цивільно-правових норм і
адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання;

-(змішана)ГПУ – це комплексна галузь права, в якій зібрані правові норми всіх галузей
права.

ГП, як галузь правової науки має свій предмет, метод та завдання.

Предмет:

-вивчає історію становлення та розвитку;

-системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном;

-виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських
відносин;

-напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і
правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні наукові методи: аналізу, синтезу, історичний, порівняльно-правовій, евристичний, синергетичний та ін.

Метод:

-метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що
суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України:

а) планують свою господарську діяльність;

б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин.

-метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для
суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів
господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним
законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення
господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у аконодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо.

-метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин ляхом екомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.

Завдання:

-забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;

-визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права)
закономірностям і принципам правового регулювання;

-розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;

-створення єдиного понятійного апарату господарського права;

-пояснення правотворчих і правозастосовчих рішень і прогнозування наслідків порушення
закономірностей правового регулювання.

2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин.

Предмет регулювання ГПУ - є господарська діяльність пов’язана з виробництвом і реалізацією

продукції, виконанням робіт і надання послуг, а також із забезпеченням їхніх виробників необхідними

ресурсами.

Ознаки:
-вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потребвиробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва);
- вона виконується на професійних засадах;
-результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату, тобто
функціонують як товар;
-ця діяльність поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави,
суспільства, значних прошарків населення тощо).


3. Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види.

Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.

Ознаки:
-Урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм, у певних випадках ще й за допомогою господарських договорів;
-Особливий суб'єктний склад :суб'єкти господарювання, органи державної влади, наділені
господарською компетенцією, споживачі, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності;
-Об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілесного майна/
нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелектуальної та права промислової
власності), необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності;

-Зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів організаційно-
господарських повноважень та інших учасників господарського життя, визначені нормативно-правовими актами (господарським законодавством) та іншими правовими документами(договорами, зокрема), а також реальні дії зазначених осіб щодо реалізації цих прав та обов'язків, спрямовані на безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, падання послуг);
- Поєднання майнових та організаційних елементів;

•сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє і більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання необхідних ліцензій та інших дозволів;

•наділення новостворюваної організації необхідним для започаткування та здійснення нею
відповідної (визначеної установчими документами з урахуванням вимог закону) господарської діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право оперативного управління;

-Віддзеркалення в господарських правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків суспільства, зокрема, споживачів) та приватних інтересів (носіями яких є конкретні суб'єкти господарювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх збалансованого врахування в процесі їх державного (в тому числі нормативно-правового) регулювання;

-Юридичні факти – підстави виникнення, зміни та припинення:

•дія чи бездіяльність (як правомірні, так і неправомірні) суб'єктів правовідносин; чи

•події (стихійне лихо, внаслідок якого було пошкоджено майно підприємця; смерть власника контрольного пакета акцій, який контролював акціонерне товариство, і спадкування таких акцій кількома особами з різними/протилежними інтересами щодо управління набутими в результаті цього корпоративними правами).

Види:

I.За характером правовідносин:

-відносини з безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

-відносини з організації господарської діяльності (держав на реєстрація, ліцензування,
патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності).

II.За взаємним становищем сторін:

-горизонтальні, учасники яких рівноправні;

-вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

III.За сферою дії:

-внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її
структурними підрозділами, а також між господарською організацією та її структурними
підрозділами;

-міжгосподарські (зовнішньо-господарські), що виникають між юридично самостійними
суб'єктами господарювання.

IV.За галузями господарювання і сферами управління:

-у галузі промисловості;

-у галузі сільського господарства;

-у галузі транспорту;

-у галузі капітального будівництва;

-у сфері приватизації;

-у сфері антимонопольного (конкурентного) регулювання;

-у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.

4. Класифікація суб’єктів господарських правовідносин.

Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.

Види суб'єктів правовідносин:

1.Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
-громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;

-іноземні громадяни;

-особи без громадянства (апатриди);

-особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2.Колективні суб'єкти (юридичні особи):

-державні органи, організації, установи, підприємства;

-органи місцевого самоврядування;

-комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);

-громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);

-релігійні організації;

3.Держава та її структурні одиниці:

-держава;

-державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);

-адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);

4.Соціальні спільноти :

-народ;

-нація;

-етнічні групи;

-громадяни виборчого округу тощо.

5. Методи господарського права.

-метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що
суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України:

а) планують свою господарську діяльність;

б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин.

-метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для
суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним
законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення
господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо.

-метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.

-Метод координації. – забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не вправі нав’язувати свої умови іншій стороні; рішення укладається шляхом компромісу(укладення господарського договору).

6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Ознаки та особливості:

-Значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативних актів;

-Перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо);

-Кодифікованість господарського законодавства;

-Наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої
сфери дії - відомчих, регіональних, локальних - у конкретній господарській організації.

7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.

Напрями вдосконалення господарського законодавства:

-вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цей напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин (конфлікту інтересів у господарських організаціях корпоративного типу; правового становища холдингових компаній; господарських товариств державної та комунальної форм власності) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; завданням цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері господарювання з врахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і відповідно - прийняттянових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин (початок 90-х років XX століття);

-вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям
передбачає істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин; зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності за умови такої реєстрації; підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарювання), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання;

-вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарськогозаконодавства у відповідність до ГКУ; інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм:

законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо; консолідацію господарського законодавства прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин;

-гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними стандартами
регулювання відносин у сфері господарювання, законодавства міжнародних економічних
союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз).

8. Поняття та ознаки підприємництва.

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.

Ознаки:

1.Підприємство є самостійним суб'єктом;

2.Підприємство — це суб'єкт господарювання;

3.Підприємство — це статутний суб'єкт господарювання;

4.Підприємство не має у своєму складі юридичних осіб;

5.Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки вустановчих банках і печатку.
Категория: Шпаргалки | Добавил: opteuropa | Теги: курсова, доповідь з права., скачати доповідь, реферат з біології, магістерська, дипломн, курсовая работа, курсач, КОНТРОЛЬНА, лабораторна робота
Просмотров: 71 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно