| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Шпаргалка із господарського права
| [ Скачать с сервера (830.5 Kb) ] | 06.03.2018, 21:25 |
| Поняття господарського права як галузі права та як галузі правової науки. Господарське право,як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або керівництва нею із застосуванням різних методів правового регулювання. Наявні 3 точки зору: -(позитивна)ГПУ – це самостійна галузь права і немає нічого спільного з іншими; -(негативна)ГПУ – це не самостійна галузь права, це поєднання цивільно-правових норм і адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання; -(змішана)ГПУ – це комплексна галузь права, в якій зібрані правові норми всіх галузей права. ГП, як галузь правової науки має свій предмет, метод та завдання. Предмет: -вивчає історію становлення та розвитку; -системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном; -виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин; -напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні наукові методи: аналізу, синтезу, історичний, порівняльно-правовій, евристичний, синергетичний та ін. Метод: -метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України: а) планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин. -метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у аконодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо. -метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин ляхом екомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу. Завдання: -забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу; -визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання; -розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права; -створення єдиного понятійного апарату господарського права; -пояснення правотворчих і правозастосовчих рішень і прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання. 2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин. Предмет регулювання ГПУ - є господарська діяльність пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і надання послуг, а також із забезпеченням їхніх виробників необхідними ресурсами. Ознаки: -вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потребвиробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва); - вона виконується на професійних засадах; -результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату, тобто функціонують як товар; -ця діяльність поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо). 3. Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види. Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин. Ознаки: -Урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм, у певних випадках ще й за допомогою господарських договорів; -Особливий суб'єктний склад :суб'єкти господарювання, органи державної влади, наділені господарською компетенцією, споживачі, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності; -Об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілесного майна/ нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелектуальної та права промислової власності), необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності; -Зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів організаційно- господарських повноважень та інших учасників господарського життя, визначені нормативно-правовими актами (господарським законодавством) та іншими правовими документами(договорами, зокрема), а також реальні дії зазначених осіб щодо реалізації цих прав та обов'язків, спрямовані на безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, падання послуг); - Поєднання майнових та організаційних елементів; •сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє і більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання необхідних ліцензій та інших дозволів; •наділення новостворюваної організації необхідним для започаткування та здійснення нею відповідної (визначеної установчими документами з урахуванням вимог закону) господарської діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право оперативного управління; -Віддзеркалення в господарських правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків суспільства, зокрема, споживачів) та приватних інтересів (носіями яких є конкретні суб'єкти господарювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх збалансованого врахування в процесі їх державного (в тому числі нормативно-правового) регулювання; -Юридичні факти – підстави виникнення, зміни та припинення: •дія чи бездіяльність (як правомірні, так і неправомірні) суб'єктів правовідносин; чи •події (стихійне лихо, внаслідок якого було пошкоджено майно підприємця; смерть власника контрольного пакета акцій, який контролював акціонерне товариство, і спадкування таких акцій кількома особами з різними/протилежними інтересами щодо управління набутими в результаті цього корпоративними правами). Види: I.За характером правовідносин: -відносини з безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; -відносини з організації господарської діяльності (держав на реєстрація, ліцензування, патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності). II.За взаємним становищем сторін: -горизонтальні, учасники яких рівноправні; -вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган. III.За сферою дії: -внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її структурними підрозділами, а також між господарською організацією та її структурними підрозділами; -міжгосподарські (зовнішньо-господарські), що виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання. IV.За галузями господарювання і сферами управління: -у галузі промисловості; -у галузі сільського господарства; -у галузі транспорту; -у галузі капітального будівництва; -у сфері приватизації; -у сфері антимонопольного (конкурентного) регулювання; -у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо. 4. Класифікація суб’єктів господарських правовідносин. Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності. Види суб'єктів правовідносин: 1.Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи): -громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни; -іноземні громадяни; -особи без громадянства (апатриди); -особи з подвійним громадянством (біпатриди); 2.Колективні суб'єкти (юридичні особи): -державні органи, організації, установи, підприємства; -органи місцевого самоврядування; -комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні); -громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо); -релігійні організації; 3.Держава та її структурні одиниці: -держава; -державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим); -адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.); 4.Соціальні спільноти : -народ; -нація; -етнічні групи; -громадяни виборчого округу тощо. 5. Методи господарського права. -метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України: а) планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин. -метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо. -метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу. -Метод координації. – забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не вправі нав’язувати свої умови іншій стороні; рішення укладається шляхом компромісу(укладення господарського договору). 6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю. Ознаки та особливості: -Значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативних актів; -Перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо); -Кодифікованість господарського законодавства; -Наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, регіональних, локальних - у конкретній господарській організації. 7. Напрями вдосконалення господарського законодавства. Напрями вдосконалення господарського законодавства: -вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цей напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин (конфлікту інтересів у господарських організаціях корпоративного типу; правового становища холдингових компаній; господарських товариств державної та комунальної форм власності) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; завданням цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері господарювання з врахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і відповідно - прийняттянових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин (початок 90-х років XX століття); -вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям передбачає істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин; зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності за умови такої реєстрації; підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарювання), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання; -вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарськогозаконодавства у відповідність до ГКУ; інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо; консолідацію господарського законодавства прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин; -гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними стандартами регулювання відносин у сфері господарювання, законодавства міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз). 8. Поняття та ознаки підприємництва. Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами. Ознаки: 1.Підприємство є самостійним суб'єктом; 2.Підприємство — це суб'єкт господарювання; 3.Підприємство — це статутний суб'єкт господарювання; 4.Підприємство не має у своєму складі юридичних осіб; 5.Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки вустановчих банках і печатку. | |
| Просмотров: 1791 | Загрузок: 127 | Рейтинг: 5.0/1 | |
| Всего комментариев: 0 | |