Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Пятница, 16.11.2018


Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки

Шпаргалка із права
[ Скачать с сервера (172.2 Kb) ] 06.03.2018, 21:25
1. Діяльність адвоката на стадії підготовки скарги до Європейського Суду з прав людини.
2. Правовий статус адвоката у Європейському Суді з прав людини.
3. Порядок звернення адвоката до Європейського Суду з прав людини.
4. Діяльність адвоката на стадії розгляду заяви Європейським Судом з прав людини.
5. Правові засади захисту прав людини та основоположних свобод у Європейському Суді з прав людини.
6. Співвідношення адвокатської та нотаріальної таємниці.
7. Представництво адвокатом інтересів клієнта у нотаріальному процесі.
8. Діяльність адвоката при виникненні спору між заінтересованими особами у нотаріальному процесі.
9. Правові підстави участі адвоката у нотаріальному провадженні.
10. Повноваження адвоката у нотаріальному процесі.
11. Особливості діяльності адвоката при нотаріальному посвідченні договорів.
12. Етика адвоката як один із видів професійної етики.
13. Особливості професійної етики адвокатів у зарубіжних країнах.
14. Принципи адвокатської етики.
15. Етичні правила поведінки адвоката з клієнтами.
16. Етичні відносини адвоката з колегами.
17. Етика відносин «адвокат – суд».
18. Юридичні, етичні і психологічні фактори, які впливають на вироблення адвокатом правової позиції в справі.
19. Протиріччя між принципами верховенства права і верховенства закону в адвокатському консультуванні.
20. Психологічні моделі комунікативної взаємодії адвоката і клієнта під час консультації.
21. Використання адвокатом спеціальних знань в консультативній роботі.
22. Підстави відмови адвоката від надання юридичної консультації клієнту.
23. Технологія юридичного консультування адвокатом.
24. Основні міжнародні документи, що визначають роль адвокатів у демократичному суспільстві.
25. Роль адвокатури у демократичному суспільстві відповідно до міжнародних стандартів організації і діяльності адвокатури.
26. Доступ до професії адвоката відповідно до міжнародних стандартів організації і діяльності адвокатури.
27. Вимоги до професійної підготовки адвокатів відповідно до міжнародних стандартів організації і діяльності адвокатури (професійна освіта, первинна та безперервна підготовка).
28. Дисциплінарна відповідальність адвокатів відповідно до міжнародних стандартів організації і діяльності адвокатури.
29. Кодекс професійної поведінки адвокатів відповідно до міжнародних стандартів організації і діяльності адвокатури.
30. Правові підстави застосування адвокатом положень ЄКПЛ та практики ЄСПЛ при здійсненні захисту і представництва в Україні.
31. Право на свободу та особисту недоторканність в практиці ЄСПЛ.
32. Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання в практиці ЄСПЛ.
33. Особливості застосування адвокатом практики ЄСПЛ щодо ст. 6 Конвенції.
34. Застосування адвокатом практики ЄСПЛ зі ст. ст. 8 та 12 Конвенції.
35. Поняття «цивільних прав та обов’язків» в сенсі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
36. Участь адвоката на стадії виконання ухвал та вироків ( зокрема, й в частині цивільного позову) у кримінальних справах.
37. Особливості участі адвоката-захисника при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбуття покарання.
38. Особливості участі адвоката-захисника при вирішенні питання про звільнення засудженого від відбуття покарання у зв’язку із хворобою.
39. Особливості участі адвоката-захисника при вирішенні питання про звільнення засудженого від кримінального покарання у зв’язку із амністією.
40. Психологічні прийоми переконання в промові адвоката.
41. Прийоми впливу на судову аудиторію.
42. Якості адвоката як оратора.
43. Структура промови адвоката у кримінальному процесі
44. Предмет захисної промови адвоката.
45. Види та функції захисної промови.
46. Правові підставі участі адвоката в цивільному судочинстві.
47. Повноваження адвоката та документи, які їх підтверджують у цивільному процесі.
48. Укладання адвокатом договору про надання адвокатських послуг у цивільному процесі.
49. Процесуальні права і обов'язки адвоката як представника в цивільному процесі.
50. Процесуальна діяльність адвоката у апеляційній інстанції (цивільні справи).
51. Процесуальна діяльність адвоката у касаційному провадженні (цивільні справи).
52. Правові підстави участі адвоката в конституційному провадженні.
53. Участь адвоката на стадії подання матеріалів справи до Секретаріату КСУ.
54. Клопотання адвоката в конституційному провадженні.
55. Підготовка адвокатом конституційного звернення в КСУ.
56. Участь адвоката в конституційному провадженні як форма захисту прав і свобод людини і громадянина.

1. Діяльність адвоката на стадії підготовки скарги до Європейського Суду з прав людини.

З метою забезпечення правильності й ефективності індивідуального звернення до ЄСПЛ адвокат, який здійснює підготовку документів, повинен дотримуватися певних умов, що в змісті Конвенції складають критерії прийнятності заяви (ст.13 Конвенції). Від дотримання цих умов залежить, чи буде прийнято скаргу до розгляду і чи буде згодом розглянуто судом по суті. Отже, при підготовці скарги до ЄСПЛ адвокат має встановити відповідність справи наступним критеріям:
1) критерій сумісності обставин справи (ratione materia) полягає в тому, що предметом скарги можуть бути лише порушення, які безпосередньо зачіпають права і свободи людини, що гарантуються Конвенцією та Протоколами до неї. Тому, звертатися до ЄСПЛ можна тільки із скаргою на порушення таких прав.
2) критерій особи (ratione personae) полягає в тому, що:
- щодо заявника: суб’єктами звернення зі скаргою до ЄСПЛ є особи, які зазначені в ст. 34 Конвенції, а саме: будь-яка фізична особа, будь-яка неурядова організація або будь-яка група осіб, які вважають себе потерпілими від порушення однією із договірних сторін прав викладених в Конвенції та Протоколах до неї. Отже, звертатися до суду може будь-яка особа або група осіб, або неурядова організація, якщо вони є потерпілими (або жертвою) від порушення прав, закріплених у Конвенції. У практиці ЄСПЛ визначеного статусу жертви може набувати також особа, що зазнає порушення своїх особистих прав через те, що порушені права іншого (непряма, опосередкована жертва – мова йде про родичів особи з приводу вини державних органів або унаслідок незабезпечення ними захисту права на життя особи).
- щодо відповідача: скарга завжди подається проти договірної сторони, тобто проти держави – учасника Конвенції, що винна у порушенні або незабезпеченні захисту прав і свобод людини і щодо якої Конвенція набрала законної сили. Тож, відповідачем у ЄСПЛ завжди виступає держава, і ЄСПЛ визнає неприйнятною скаргу, подану на дії приватних осіб чи дії неурядових організацій.
3) критерій часу (ratione temporis). Підставою для звернення до ЄСПЛ проти держави є факти, що відбулися після того, як держава набула зобов’язань щодо забезпечення закріплених у Конвенції та гарантованих нею прав і свобод людини і громадянина. Іноді цю дату пов’язують із датою ратифікації Конвенції. Для України – це 17 липня 1997 р.
4) критерій місця (ratione loci). Відповідно до ст.1 Конвенції держави-учасниці визнали обов’язок забезпечувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, закріплені в Конвенції. За загальним правилом держава несе відповідальність за порушення прав людини, здійснених на її території офіційними органами чи офіційними особами.
5) критерій вичерпання засобів національного захисту передбачає вичерпання усіх національних засобів правового захисту: проходження справи в суді першої інстанції, апеляційній та касаційній судовій інстанціях. Доказами застосування усіх наявних правових засобів є процесуальні документи (ухвали, рішення суду).
6) критерій шестимісячного строку. Раніше згідно із ст. 35(1) Конвенції скарга до ЄСПЛ могла бути подана до суду впродовж 6 місяців від дати прийняття остаточного рішення у справі національними органами. Однак, починаючи з 16 травня 2013 року відбулися зміни і у відповідності до прийнятого Протоколу № 15 даний строк був скорочений до 4 місяців.
7) інші критерії. Наприклад, неприйнятність анонімного звернення; особистий підпис заяви заявником; несумісність з положеннями Конвенції та її протоколами тощо.
Отже, лише після ретельної перевірки зазначених критеріїв прийнятності скарги, адвокат може вирішити питання про можливість підготовки матеріалів для звернення до ЄСПЛ.

2. Правовий статус адвоката у Європейському Суді з прав людини.

Представництво заявника. Відповідно до Правила 36 Регламенту ЄСПЛ особи, неурядові організації або групи приватних осіб, що вважають себе потерпілими та мають право звертатись з індивідуальними заявами відповідно до ст. 34 Конвенції, можуть бути представлені у Суді представниками. Представником, що вис¬тупає від імені заявника, є адвокат, який має дозвіл займатися адвокатською діяльністю в будь-якій із Договірних Сторін і проживає на території однієї з них, чи будь-яка інша осо¬ба, кандидатуру якої погоджено з головою палати. Відповідно на представництво заявни¬ка в Суді адвокати, що мають право практикувати в одній із держав-учасниць Конвенції, не потребують дозволу Суду, проте, наприклад, юристові, що займається науковою діяльністю і не допущеному до адвокатської практики, треба отримати відповідний дозвіл.
Відповідно до Регламенту адвокат повинен достатньою мірою розуміти одну з офіційних мов Суду (якими є англійська та французька), навіть коли через відсутність достатніх нави¬чок висловлюватися однією з цих мов головою палати згідно з п. 3 Правила 34 Регламенту було надано дозвіл користуватися однією з офіційних мов Договірних Сторін. Зазначимо, що вимога щодо необхідності достатньою мірою розуміти адвокатом одну з офіційних мов Суду є виправданою, оскільки в Україні зустрічаються випадки, коли тексти перекладів ук¬раїнською мовою міжнародних документів, що публікуються здавалося б компетентними виданнями, містять значну кількість юридичних помилок, наявність яких може встанови ти лише фахівець, який відповідає зазначеним мовним вимогам.
Згідно з Конвенцією для тих осіб, які мають достатні кошти для оплати послуг захисника, гарантується право на вибір адвоката. Разом із тим право на вибір захисника не є абсолют¬ним, оскільки держава на національному рівні встановлює вимоги щодо осіб, які можуть надавати відповідну правову допомогу, а також механізм доступу адвокатів до суду. Ці вимоги мають бути дотримані, оскільки є складовою національної системи забезпечення права особи на ефективний засіб правового захисту порушеного права, що гарантується державою відповідно до її зобов'язань за Конвенцією.
Після того, як палата Суду прийме рішення щодо прийнятності та суті індивідуальних за¬яв, повідомлення Договірної Сторони (держави-відповідача) про надходження заяви та одержання її письмової відповіді та зауважень по суті, вирішується питання про забезпе¬чення представництва заявника у процесі адвокатом, що відповідає вищезазначеним ви¬могам. Повноважність адвоката згідно з п. 3 Правила 45 Регламенту підтверджується дові¬реністю або іншим письмовим документом, що підтверджує повноваження виступати від імені заявника (заявників). У такий спосіб заявник має бути представлений на будь-якому слуханні, що проводиться за рішенням палати, якщо у порядку винятку голова палати не вирішить інакше та не надасть заявникові дозвіл представляти свою справу особисто.
Наразі, у виняткових обставинах і на будь-якому етапі процесу з огляду на обставини справи чи поведінку адвоката голова палати може прийняти рішення про те, що надалі ад¬вокат не може здійснювати представницькі функції чи надавати правову допомогу заявни¬кові (виходячи з принципу інтересів правосудця), а останньому слід шукати іншого предс¬тавника, з приводу чого видає відповідне розпорядження.
Представництво договірної сторони. Договірні Сторони (держави) згідно з Прави¬лом 35 Регламенту в Європейському Суді мають бути представлені довіреними особами, яким надають допомогу адвокати чи радники. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському Суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Кон¬венції про захист прав людини і основоположних свобод покладаються на Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини.
Уповноважений у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами Ук¬раїни, регламентом Суду та Положенням про Урядового уповноваженого у справах Євро¬пейського Суду з прав людини, затвердженим зазначеною постановою уряду.
Уповноваженим призначається особа, яка є громадянином України, має вищу юридич¬ну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як три роки, володіє однією з офіційних мов Ради Європи.
Основними його завданнями, що стосуються участі у процесі Суду, є: забезпечення представництва України в Суді під час розгляду справ про порушення нею Конвенції, справ за заявами України щодо порушення Конвенції іншими державами, а також як третьої сторони під час розгляду справ за заявами громадян України.
Категория: Шпаргалки | Добавил: opteuropa | Теги: дипломн, магістерська, КОНТРОЛЬНА, скачати доповідь, доповідь з права., курсач, курсова, курсовая работа, лабораторна робота, реферат з біології
Просмотров: 83 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно