| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Відповіді на питання до заліку з трудового права.
| [ Скачать с сервера (85.1 Kb) ] | 10.08.2017, 20:29 |
| 1. Документ - Інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі (ДІЛОВОДСТВО Й АРХІВНА СПРАВА) 2. Види документів за найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо 3. Види документів за змістом: — загальні; — з адміністративних питань; — з питань планування оперативної діяльності; — з питань підготовки та розподілу кадрів; — спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комер¬ційних питань, — постачально-збутові, зовнішньо¬торговельні тощо. 4. Види документів за призначенням: — щодо особового складу; — організаційно-розпорядчі; — кадрово-контрактові; — довідково-інформаційні; — господарсько-договірні; — обліково-фінансові. 5. Види документів за походженням: службові (офіційні) та особисті 6. Види документів за напрямком спрямування: вхідні й вихідні 7. Види документів за способом створення: — стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суво¬ро регламентованій послідовності (паспорт, свідоц¬тво, атестат, диплом, військовий квиток тощо); — нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо); — індивідуальні — укладаються за загальними прин¬ципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної си¬туації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо). 8. Види документів за ступенем секретності: — звичайні (несекретні) — для загального користу¬вання; — для службового користування (ДСК); — таємні (Т); — цілком таємні (ЦТ). 9. Види документів за юридичною силою: — справжні — чинні, нечинні; — підробні — фальсифікати 10. Види документів за терміном зберігання: — тимчасового зберігання (до 10 років); — тривалого зберігання (понад 10 років); — постійного зберігання 11. Які документи входять в поняття спеціалізована документація: Специфіку різних сфер діяльності суспільства відтво¬рюють спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, дипломатична, зовнішньоекономічна, юри¬дична, військова тощо). До спеціалізованих належать також документаційні системи, пов’язані з виконанням спеціальних управлінських функцій (облік, постачання, збут тощо). Серед них можна виділити такі групи доку¬ментів: 1.Документи з господарсько-договірної діяльності (до¬говір на постачання, договір підряду, договір на ма-теріальну відповідальність, договір на спільну діяльність, договір оренди обладнання, транспорту, приміщення, договори щодо створення нових форм господарювання, господарські договори в науковій діяльності, договори про взаємовідносини підприємств і банків). 2. Документи з посередницької діяльності (договір про надання посередницьких послуг, договір про інформа¬ ційне обслуговування). 3. Документи з господарсько-претензійної діяльності (протоколи розбіжностей до договорів, комерційні та претензійні листи, позовні заяви). 4. Документи в банківській діяльності (договір про здійснення кредитно-розрахункового обслуговування, договір про депозитний вклад; кредитний договір, до¬говір про спільну діяльність, договір лізингу (лізингова угода), договір про пайовий внесок). 5. Обліково-фінансові документи (акт, відмова від ак¬цепту, відомість, гарантійний лист, заява-зобов’язання, заявка, квитанція, накладна, оформлення відкриття ра¬хунку в банку, заява, картка зі зразками підписів, чекова книжка (чек), реєстр чеків). 6. Документи з організації зовнішньоекономічної діяль¬ності (контракти, додаток до контракту, запис бесіди, протокол намірів, договір, статут). 7. Документи в рекламній діяльності (договір, угода). 12. Якими основними стандартами регулюються питання оформлення юридичних документів в Україні Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 ДІЛОВОДСТВО Й АРХІВНА СПРАВА ДСТУ 2732:2004 Інформація та документація. Керування документаційними процесами ДСТУ 4423-1:2005 Державна уніфікована система документації ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003 Бумага и изделия из бумаги. Потребительские форматы. ГОСТ 9327-60 13?. Визначення документообігу: Відповідно до визначення (ГОСТ Р 51141—98), документообігом є «рух документів в організації з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення», тобто повний цикл життя всього числа документів в організації до передачі їх до архіву або на знищення. 14. Принципи організації документообігу: Згідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, а основні правила складання графіка документообігу, а також загальні норми і правила оформлення документів викладено в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Сучасний документообіг повинен ґрунтуватись на таких принципах: 1) системності – при розробці документообігу необхідно враховувати встановлені існуючі взаємовідносини між бухгалтерією та іншими структурними підрозділами підприємства; 2) відкритості – врахування можливості доповнення і оновлення руху документів без порушення функціонуючого порядку; 3) ефективності – забезпечення раціонального співвідношення між затратами часу на створення документу і його передачею в архів. 15. Що таке резолюція: (від латин. resolutio — розв'язання, дозвіл) — рішення керівника за результатом розгляду документів. Як правило, Р. складаються з таких елементів: прізвища та ініціалів виконавця, якому направляється документ; вказівки про порядок, характер і методи, способи виконання (що і як треба зробити); строку виконання; особистого підпису керівника; дати складання резолюції. Формулювання резолюції має дуже зрозуміло розкривати виконавцю думку і вимоги керівника. 16. Ступені секретності відомостей: ЗУ ПРО ДЕРЖТАЄМНИЦЮ ст. 1 ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою. ЗУ ПРО ДЕРЖТАЄМНИЦЮ ст. 13 для інформації із ступенем секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації "цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років. Після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт з питань таємниць приймає рішення про скасування рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах строків, встановлених частиною першою цієї статті 17. Що таке конфіденційна інформація: ЗУ ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 7. Конфіденційна інформація 1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. 18. Формати паперу. Міжнародний стандарт ISO 216. Розмір формату А 4 Формат паперу — стандартизований розмір аркуша (листа) паперу. Міжнародний стандарт розмірів аркушів, ISO 216, побудовано на основі німецького стандарту розмірів аркушів DIN 476. В стандарті ISO відношення ширини до довжини аркушу різних форматів однакове, та дорівнює квадратному кореню з двох, або приблизно 1 до 1,4142. Базовим форматом аркуша паперу є A0, площа якого дорівнює одному квадратному метру (1 м²). Кожен з наступних форматів аркушів A1, A2, A3, і т. д., має удвічі меншу площу за попередній. Найпоширеніші аркуші мають формат А4 (210 × 297 мм). 19. Береги документу: Береги документа — це площі, призначені для закріплення до¬кумента в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень. ГОСТ 6.38— 90 (відповідно до ГОСТ 9327— 60 «Бумага и изделия из бумаги. Потребительские форматы») встановлює два формати паперу для виготовлення службових документів: А4 (210 х 297 мм) та А5 (210 х 148 мм). У ГОСТ 6.38—90 встановлено такі розміри берегів формуляра-зразка: • лівого — 20 мм (8 пробілів); • правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли); • верхнього — не менше ніж 10 мм (3—4 інтервали); • нижнього — не менше ніж 8 мм (2—4 інтервали). Однак на практиці здебільшого дотримуються розмірів берегів відповідно до старого ГОСТ 6.39— 72 «Унифицированные системы документации. Система организационно-распорядительной доку¬ментации. Формуляр-образец»: • лівого — 35 мм (13 пробілів); • правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли); • верхнього — 20 мм (4— 5 інтервалів); • нижнього — не менше ніж 19 мм (для формату А4); не менше ніж 16 мм (для формату А5). Лівий берег призначено для нанесення реквізитів 2, 20, а також для закріплення документа в технічних засобах зберігання; правий берег — це резерв, залишений задля збереження тексту документа; верхній берег призначено для проставляння сторінок, нанесення реквізитів 1, 4, 5; нижній — для нанесення реквізитів 29, 30, 31. 20. Поняття реквізиту: Реквізити — сукупність постійних елементів, з яких складаються документи. Сукупність реквізитів становить формуляр документів. До елементів (реквізитів) документів належать дата, підпис, адреса, заголовок та ін., а також текст. 21. Формуляр документу: Формуляр документа – внутрішня структура, зміст і стилістичні особливості тексту документа. Характерною рисою формуляра є сталість побудови. 22. Види формулярів документу (умовний, абстрактний, конкретний, індивідуальний). Розрізняють формуляри: - умовний (найзагальніша схема побудови документів в цілому), - абстрактний (загальна схема побудови документів певного різновиду), - конкретний (схематична структура певних груп документів усередині конкретного виду документів) - індивідуальний (схема побудови окремо взятого тексту). 23. Де повинен ставитись реквізит Відбиток герба (його розмір) і будь-який інший реквізит з 32 зазначених в ДСТУ 4163-2003. http://hrliga.com/docs/DSTU_4163-2003.htm http://cpk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=590 + лекція В.В. Цюри 24. Визначення бланку документу: А) Бланк — це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію. Б) Бланк - макет документа у вигляді паперового листа, як правило формату А4 і менше, що містить елементи фірмового стилю або інформацію постійного характеру (накладні, акти, листи і т.п.); призначений для подальшого заповнення та внесення записів у відведені місця від руки або машинним способом. 25. У якому випадку на підприємствах замість друкарського бланку використовують кутовий гумовий штемпель? Бланки виготовляють у друкарнях у тому випадку, якщо кількість документів певного виду досягає 200 на рік. Невеликі підприємства, в яких кількість вихідних документів менша ніж 200 на рік, при оформленні документів замість друкарського бланка використовують кутовий гумовий штемпель, у відбитку якого містяться ті самі реквізити. 26?. Що таке кутове і повздовжнє розміщення реквізитів: Державні стандарти передбачають і кутове, і подовжене розміщення реквізитів. Група реквізитів та їх постійних частин, що відтворюються на бланку документа у вигляді єдиного блока, зветься штампом бланка. Бланк з кутовим штампом раціональніший, оскільки праворуч від штампа на вільному місці можна заповнити реквізит “адресат”. 27. Види бланків: Встановлюється два види бланків: - бланк для листів - загальний бланк для інших видів організаційно-розпорядчих документів Бланки повинні виготовлятися друкарським способом на білому папері або папері світлих тонів фарбами яскравого кольору. 28. З яких частин складається текст будь-якого документу: Вступ, основна частина, закінчення (резолютивна) 29. Рубрикація поняття та види: Рубрикація - зовнішнє вираження композиційної структури тексту. Ступінь складності рубрикації залежить від змісту тексту, його обсягу, тематики та призначення. Одним із виявів рубрикації є абзац – відступ вправо на початку першого рядка кожної частини тексту. 30. Нумерація, поняття і види: Для нумерації використовують римські й арабські цифри та букви. Вибір того чи іншого варіанта нумерації залежить від змісту тексту, його обсягу й складності. У звичайних випадках використовують тільки однотипні знаки – арабські цифри або букви. Римськими цифрами позначають великі частини, що у свою чергу діляться на підрозділи (їх позначають арабськими цифрами). 31?. Кількість речень в абзаці. Кількість слів в реченні. Де ставляться довгі і короткі речення в абзаці? 32?. Вимоги до документів. Текст ділового документа відповідає таким основним вимогам: достовірність і об'єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації, максимальна стислість, переконливість. Переконливо складений документ може прискорити прийняття управлінського рішення, допомогти уникнути назрілого конфлікту. Текст розкриває основний зміст документа. 33?. На які види поділяються всі юридичні документи 34. Правові вимоги до нормативно-правового документу: А) Структура нормативного акта повинна включати назву акта (вказує на орган, який видав акт, вид акта, предмет регулювання), преамбулу (містить інформацію про причини, умови, ціль прийняття акта, принципи його дії), розділи, глави, статті, пункти, підпункти статей. Кодифіковані нормативні акти поділяються на загальну і особливу частини. Наприкінці акта розміщується дата і місце його прийняття, а також підпис відповідальної посадової особи. Засвідчення (скріплення підписом) офіційних текстів нормативних актів в Україні здійснюється щодо законів України — Президентом України, постанов Кабінету Міністрів — прем'єр-міністром України, рішень органів місцевого самоврядування — головами місцевих рад. Б) Нормативно-правові акти підлягають обов'язковій державній реєстрації та обліку. Так, нормативні правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, реєструються в Міністерстві юстиції України. В Україні створено Єдиний державний реєстр нормативних актів, до якого включаються чинні, опубліковані та неопубліковані, в тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зареєстровані в Міністерстві юстиції, нормативні акти Національного банку, міжнародні договори України. В) Нормативні правові акти опрацьовуються з урахуванням правил юридичної техніки. Ці правила, зокрема, передбачають вимоги щодо використання мови (в тому числі юридичної термінології), прийомів і засобів викладення тексту нормативних актів, юридичних конструкцій, дотримання логічних законів тощо. Г) НПА публікуються в офіційних друкованих виданнях. Наприклад, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з 1997 року публікуються в щотижневому інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України». 35. Вибір адекватної правової форми, як вимога до нормативно-правового акту: Питання доцільності правового регулювання вирішується після визначення кола нормативно-правових актів, що вже регулюють дану сферу відносин. Визначення адекватності регулювання означає вдалий вибір форми врегулювання даної сфери суспільних відносин, а саме: у формі змін до закону, постанови уряду, наказу міністерства тощо. 36. Додаткові вимоги до змісту НПА 37. Логічні вимоги до змісту тексту: Виразна логічнiсть тексту. Важливо дотримуватись логічної послідовності викладу та слідкувати за причинно-наслідковими зв’язками між частинами тексту. Логічна послідовність. Ознаки логічної послідовності: • тісний логічний зв′язок усіх компонентів документа; • чітко виявлені причинно-наслідкові зв′язки між повідомлюваними фактами в межах одного речення і в межах усього документа, повним його текстом; • протиставлення, яке виражається словами “проте”, або “однак”; • логічне підкреслення черговості (одночасно, спочатку, потім); мети (з цією метою, для цього, тому); результативності (отже, таким чином, в результаті, загалом); констатація якогось місця в документі (наприклад, зок-рема, як-то). Логічна послідовність викладу тексту досягається також за рахунок чіткого розподілу тексту документа на окремі пункти (нумерація, буквені позначення, абзаци тощо), а також виділення головного, основного, найважливішого серед фактів, що повідомляються. 38?. Структурні вимоги до змісту документу: Структура – відносно стійкий спосіб організації елементів документа, як системи. 39. Структура закону. Обов’язкові та додаткові елементи Структура закону (ст.10 проекту ЗУ «ПРО НПА») 1. Закон може складатися з: 1) назви; 2) преамбули; 3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців; 4) прикінцевих положень; 5) перехідних положень; 6) додатків; 7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору); 8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору). Додатки до нормативно-правового акта 1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт. 2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта. 3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися: 1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта; 2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта; 3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору); 4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору); 5) інші відомості. 40. Структура підзаконного нормативного акту. Обовязкові та додаткові елементи. Структура підзаконного нормативно-правового акта (ст. 12 проекту ЗУ «ПРО НПА») 1. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з: 1) назви; 2) преамбули; 3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців; 4) додатків. 41. Структура рішення суду. Що повинно міститися в кожній з частин. Рішення суду складається з: 1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; 2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом: 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження. 42. Структура позову: 1. Позовна заява подається в письмовій формі. 2. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви. 3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. 4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. 5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 6. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу. 7. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 8. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 9. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову. 43. Ознаки офіційного ділового стилю: 1) однозначність, послідовність, точність викладу фактів, об'єктивність оцінок, чіткість висловлень, логічна завершеність висловленої думки, що досягається вживанням відокремлених синтаксичних одиниць; 2) нейтральний експресивний тон викладу, відсутність засобів образності, позалітературних лексичних одиниць, словотворчих засобів вираження суб'єктивної оцінки, синонімічних термінологічних варіантів; 3) консервативність, стандартизація мови (доцільність використання штампів, кліше, усталених словесних формул, повторювання слів, форм, зворотів, «професійних ідіом», що сприяє однотипному розумінню і тлумаченню документа, стислій його побудові); 4) активне функціонування усталених лексико-граматичних одиниць високого рівня стандартизації; 5) широке використання професійної термінології (відповідно до різновидів стилю); 6) перевага складних однотипних синтаксичних конструкцій з нанизуванням однорідних членів речення, ускладненість зворотами, уточнювальними членами речення, дотримання прямого порядку слів; 7) наявність номенклатурних назв та численних абревіатур; 8) абстрактно-узагальнений виклад інформації, з одного боку, та максимальна конкретизація матеріалу — з іншого. 44. Орфоепічні норми Орфоепічні норми — сукупність вимовних норм літературної мови, що охоплюють правила: а) вимови звуків: напр., хабара (неправ, хабаря); б) наголошування слів: напр., у першому читанні (неправ, читанні), черговий пленум (неправ, черговий пленум). 45. Лексичні норми відповідають за… Лексичні норми — регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлювання. Добираючи слово, слід пам’ятати: а) відповідність слова нормам літературної мови; б) умотивованість слова відповідно до комунікативного завдання; в) місце слова у словниковому запасі мови: активний словник— лексика, що активно вживається в мові протягом значного історичного періоду; пасивний словник — лексика, що відходить з активного вживання (застарілі слова), що входить в мову (неологізми); г) емоційно-експресивне значення слова (піднесене: грядущий, керманич, офіційне: дати пояснення, доводити до відома, урочисте: глибокоповажний, вельмишановний, презирливо-знижене: політикан, чинодрал, ласкаве: соколик, любонька, жартівливе: розумник, фамільярне: дружище і под.); ґ) належність слова до певної групи лексики поза літературною мовою (діалектизми: тута, в цему документі), професіоналізми: юрики (юридичні особи), фізики (фізичні особи), жаргонізми: кумекати, шурупати). 46. Професіоналізмами (від лат. ргоfessio — заняття, спеціальність) називаються слова, вживання яких обмежене вузькоспецифічними потребами представників певної професії. До професіоналізмів звичайно належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і т. д. Через обмеженість їх вживання більш-менш вузьким колом людей, а також в силу того, що в більшості випадків професіоналізми є неофіційними розмовними замінниками термінів, їх інколи називають професійними діалектизмами. 47. Стилістичні норми. Види стилів мови. Стилістичні норми регулюють вибір слова відповідно до мети висловлювання. Залежно від того, яка мовна функція реалізується, варто розрізняти офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовно-побутовий, конфесійний стилі. У всіх стилях використовується насамперед загальновживана лексика. У науковому та діловому стилях з емоційного погляду ця лексика нейтральна. Науково-термінологічна, виробничо-професійна, адміністративно-ділова лексика також нейтральна. Слід розмежовувати таку лексику за сферами спілкування, напр., у зв'язку з тим, що в законі...— офіційно-діловий стиль; бо в законі...— розмовно-побутовий стиль. 48. Види документів з особового складу До цієї групи документів належать: заяви, скарги, пропозиції, накази щодо особового складу, автобіографія, характеристика, резюме, контракти з найму працівників, трудова книжка, особовий листок з обліку кадрів, особова справа. 49. Види спеціальних документів з особового складу В організації оформляється ще значна кількість спеціальних документів, які сприяють раціональній організації обліку кількісно¬го та якісного складу персоналу, його розстановки, руху в організа¬ції, а також сприяють швидкому пошуку інформації про працівни¬ків тощо. Серед них слід назвати: штатний розпис організації; штатно-посадова книга; графік відпусток персоналу; резерв на заміщення посад керівників структурних підрозді¬лів. 50. Коли в організації створюється відділ кадрів? Питаннями кадрового діловодства на пiдприємствi може займатися самостійний структурний пiдроздiл підприємства – вiддiл кадрів або окрема особа, призначена наказом керівника. Суть роботи цього пiдроздiлу полягає в оформленні документації щодо особового складу: накази про приймання, переведення, звільнення працiвникiв, надання відпусток. Класична форма організації кадрової служби на підприємстві – створення відділу кадрів. Однією з основних частин діловодства є кадрове діловодство. Ведеться воно за правилами та принципами, встановленими для загального діловодства. Чисельний склад і структура відділу кадрів багато в чому залежать від масштабів підприємства (50+ чол.) й способів досягнення поставлених перед ним цілей. 50.2 Довідково-інформаційна документація та її види Довідково-інформаційна документація носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома. До довідково-інформаційної документації відносяться такі види документів: - акти; протоколи; - довідки; - службові листи; - пояснювальні та доповідні записки; - плани і графіки; - відгуки та рецензії. 51. Реквізити наказу про прийняття на роботу: Реквізити наказу: • Назва виду документу. • Назва установи, що видає наказ, або назва посади керівника. • Місце видання. • Номер. • Індекс. • Дата. • Заголовок до тексту. • Текст, що складається з двох частин: констатувальної, де констатуються та аналізуються факти; розпорядчої, де подаються розпорядження, заохочення, стягнення. • Підпис керівника установи • Печатка Заголовок до наказу є загальний: «Щодо особового складу». У наказах про прийняття на роботу обов'язково зазначають: а) на яку посаду; б) до якого структурного підрозділу; в) з якого числа оформляється особа на роботу; г) вид прийняття (на постійну, тимчасову, за сумісництвом); д) особливі умови роботи (з прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем тощо). 52. Реквізити наказу про звільнення з роботи: ^ + У наказах про звільнення працівників зазначають: а) дату звільнення; б) мотивування. 53. Реквізити наказу про надання відпустки: ^ + У наказах про надання відпустки вказують: а) вид відпустки (основна, додаткова, за тривалий стан роботи на одному підприємстві, навчальна, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, без збереження заробітної плати, за сімейними обставинами) б) загальна кількість робочих днів. в) дата виходу у відпустку і повернення г) період, за який надано відпустку. 54. Трудова книжка. Загальна характеристика документу Трудова книжка – це основний документ, підтверджений трудовими діями та трудовим стажем працівника. Вони служать для встановлення загального, безперервного і спеціального стажу. Тому трудовим книжкам і точностям їх заповнення надається особливе значення. Порядок заповнення цього документа регламентується ст. 48 Кодексу Законів про Працю України та іншими нормативними актами. При вступі на роботу трудова книжка заповнюється у 5-денний термін. До неї заносяться відомості про трудову діяльність та заохочення. Зберігається трудова книжка у відділі кадрів підприємства, на якому працює працівник. Трудова книжка повертається у тому випадку, коли працівник звільняється з роботи. У разі втрати трудової книжки видається дублікат за місцем останньої роботи. Трудова книжка може видаватися працівникові з відділу кадрів на короткий час. Трудова книжка ведеться тільки за основним місцем роботи.. працівникам, які працюють по сумісництву, трудові книжки не ведуться. Особи, які вперше поступають на роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом, військовий квиток, а звільнені з місця позбавлення волі зобов’язані пред’явити довідку про звільнення. 55. Чим регламентується форма особової картки в Україні Мін Статистики України Про затвердження форми первинного обліку N П-2 ДС та Інструкції по її заповненню 56. Особовий листок з обліку і його реквізити Особовий листок з обліку кадрів – це обов’язковий документ що заповнюється громадянином під час зарахування його на посаду, навчання. Він узагальнює автобіографічні відомості про громадянина шляхом фіксації їх у таблиці. Реквізити особливого листка з обліку кадрів: • Назва виду документу. • Прізвище, ім’я, по-батькові; дата і місце народження. • Фотографія того, хто заповнює документ. • Відомості про наукові ступені, вчені звання. • Якими мовами володіє. • Трудова діяльність. • Державні нагороди. • Вітчизняні, зарубіжні та міжнародні наукові відзнаки. • Відомості про родину. • Паспортні дані. • Домашня адреса. • Особистий підпис. • Дата заповнення. 57. Співвідношення трудової угоди, трудового договору та контракту Контракт • Контракт укладається виключно у письмовій формі. • Особливістю контракту є те, що у ньому визначається строк його чинності, тобто він завжди строковий, укладений на певний час. Як правило, законодавство не встановлює мінімальних або максимальних термінів дії контракту, за винятком окремих категорій працівників (керівник державного підприємства — від одного до п’яти років, науково-педагогічні працівники — від одного до семи років).Слід зазначити, що, коли по закінченні строку дії контракту трудові відносини продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, контракт, як і інший строковий трудовий договір, трансформується у звичайний безстроковий трудовий договір, а не у контракт на новий термін. • За контрактом може передбачатися переїзд працівника на роботу в іншу місцевість. Тому сторони мають визначити умови, гарантії та компенсації такого переїзду, забезпечення працівника і членів його сім’ї житловою площею або йому мають бути компенсовані витрати на оренду (суборенду) житлового приміщення чи користування готелем. • У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених КЗпП, підстави його розірвання. Отже, при звільненні з підстав, передбачених контрактом (навіть якщо це умова одягати на роботу костюм певного кольору), звільнення буде правомірним, оскільки така умова була прийнята, коли контракт підписували обидві сторони. Трудова угода Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником. | |
| Просмотров: 572 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |