Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Суббота, 26.05.2018


Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки

Відповіді на питання із сімейного права
[ Скачать с сервера (595.6Kb) ] 06.03.2018, 21:25
1. Поняття сімейного права.
1) Сімейне право - це сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті й пов'язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. Тобто це право регулює відносини між подружжям щодо порядку укладення шлюбу, особистих і майнових відносин між ними" порядку та умов припинення шлюбу, відносин між батьками й дітьми, іншими родичами. Крім того, сімейне право України регулює :а охороняє відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування тощо. Виходячи з цього можна стверджувати, що предметом сімейного права е сукупність відносин, що регулюються та охороняються нормами і принципами сімейного права з приводу особистих немайнових прав та обов'язків і тих майнових прав та обов'язків, що виникають на ґрунті шлюбу та сім'ї.
Завдяки цьому можна стверджувати, що сімейне право є самостійною галуззю права, яка відокремилася від цивільного. На підтвердження самостійності сімейного права та неналежності його до цивільного наводять кілька аргументів.
1. Сімейно-правові відносини характеризуються власними джерелами виникнення. Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні - зі споріднення, шлюбу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб — родичів, подружжя.
2. У першу чергу, сімейні правовідносини - це особисті немайнові відносини.
3. Сімейні права та обов'язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати.
4. Сімейні відносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це є характерам тільки для сімейного права.
Словосполучення (термін) "сімейне право" використовується для позначення різного роду понять. По-перше, про сімейне право говорять як про сукупність (систему) норм, що регулюють сімейні відносини.
По-друге, іноді сімейним правом називають сукупність (систему) нормативних актів, що містять сімейно-правові норми, тобто сімейне законодавство.
По-третє, сімейним правом іменують сукупність (систему) знань про сімейно-правові явища, тобто науку ("сімейне право" як наука).
І нарешті, по-четверте, у навчальних закладах викладається навчальна дисципліна "Сімейне право".

2. Предмет та метод сімейного права.
1) Предметом сімейного права є сукупність (система) відносин, регульованих відповідною галуззю права (сімейних відносин).
З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що предметом сімейного права є сукупність норм, які регулюють особисті немайнові права та майнові відносини людей, що виникають на грунті шлюбу та сім'ї.
Відповідно до ст. 2 СК предметом регулювання сімейним законодавством є: умови і порядок вступу в шлюб, припинення шлюбу та визнання його недійсним, особисті немайнові та майнові відносини між членами сім'ї: подружжям, батьками і дітьми (усиновителями іусиновленими), а у випадках і в межах, передбачених сімейним законодавством, між іншими родичами та іншими особами; а також форми і порядок влаштування в сім'ю дітей, які залишилися без піклування батьків.
Метод сімейного права – це сукупність засобів та правових прийомів, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на вольову поведінку учасників сімейних відносин.
З огляду на специфіку сімейних відносин метод сімейного права характеризується:
1) особливістю правового становища суб'єктів сімейних відносин;
2) специфікою юридичних фактів;
3) спеціальним порядком вирішення сімейних конфліктів та особливостями судового розгляду сімейних справ.
Вирізняють два ключові методи правового регулювання: диспозитивний та імперативний.
Диспозитивний метод грунтується на координації цілей та інтересів учасників суспільних відносин, коли вони самі мають право приймати рішення щодо участі у цих відносинах. Сімейне законодавство надає можливість укласти шлюбний договір (ст.ст. 92-103 СК України), договір про сплату аліментів і тд.
Імперативний метод ґрунтується на відносинах субординації. (відповідно до ч. 2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, за винятком випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.) Сімейне право характеризується імперативністю більшості норм.
Зміст диспозитивного та імперативного методів утворюється з тих елементів, які виражають способи правового регулювання. До них, зокрема, належать: дозвіл, заборона та позитивне зобов'язування.
Дозвіл, заборона та позитивне зобов'язування знаходять своє безпосереднє вираження у відповідних нормах об'єктивного сімейного законодавства – уповноважуючих, забороняючих та зобов'язальних.

3. Загальна характеристика сімейного законодавства.
1) Конституція України містить цілий ряд норм, які визначають зміст сімейного законодавства. Такі норми містяться в розділі II Конституції України, наприклад, ч. З ст. 24 забезпечує жінкам та чоловікам рівні права, гарантує створення жінкам умов для можливості поєднання роботи з материнством тощо.
Сімейний кодекс України був ухвалений Верховною Радою України 10 січня 2002 р. Передбачалося, що він буде введений у дію з 1 січня 2003 р., однак у зв’язку з необхідністю усунення розбіжностей у регулюванні цивільних правовідносин СК України набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України від 16 січня2003 р., тобто з 1 січня 2004 р. Слід також відзначити, що законодавець пішов шляхом запозичення положень російського сімейного законодавства, тому новий Сімейний кодекс побудований аналогічно із Сімейним кодексом Російської Федерації. Однак при розробці СК України також враховувались кращі надбання європейського законодавства у цій сфері.
До сімейного законодавства відносять міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Відповідно до ст. 13 СК України міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана ВР України, є частиною національного сімейного законодавства України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Серед міжнародних конвенцій, які регулюють сімейні правовідносини, можна виділити: Конвенцію ООН про права дитини 1989 р.; Конвенцію про закон, що застосовується до аліментних зобов'язань на користь дітей 1956 р.; Конвенцію про юрисдикцію і право, що застосовується щодо захисту неповнолітніх 1961 р.; Конвенцію про визнання розлучень та про судове розлучення подружжя 1970 р.; Конвенцію про право, що застосовується до аліментних зобов'язань 1973 р.; Конвенцію про укладення шлюбу і визнання його недійсним 1978 р.; та інші.
Серед кодифікованих нормативно-правових актів, які регулюють сімейні правовідносини, необхідно виділити Цивільний кодекс України. У частині застосування санкцій сімейні відносини також регулюються Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Сімейні правовідносини також регулюються законами України, серед яких можна відзначити: ЗУ Про охорону дитинства, ЗУ Про держ допомогу сім'ям з дітьми, Про держ соц допомогу малозабезпеченим сім'ям тощо.
Також підзаконні нпа: постанови ВРУ, укази ПУ, Постанови КМУ (Про затвердження Положення про прийомну сім'ю).
Також договір (за домовленістю сторін) і звичай.

4. Поняття сім’ї в сімейному праві.
Відповідно до ст. 3 СКУ сім'я є первинним та основним осередком суспільства.Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Для визначення сім'ї в науковій літературі застосовувалися різні терміни — «союз», «об'єднання», «спільність», «мала соціальна група» тощо. Новий СК визначає сім'ю як первинний та основний осередок суспільства (ч. 1 ст. 3 СК). Таке визначення не є правовим, воно вирішує лише питання щодо місця та значення сім'ї в суспільстві. Тому в науковому плані, з урахуванням ст. 3 СК, можна вважати, що сім'я — це об'єднання осіб, пов'язаних між собою спільністю проживання, побуту та взаємними правами і обов'язками. Щодо такої ознаки сім'ї, як спільне проживання осіб, які її складають, закон містить деякі винятки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Спільний побут членів сім'ї має різноманітні види свого прояву — спільне ведення господарства, відпочинок, спілкування тощо. Членів сім'ї пов'язують також взаємні права та обов'язки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення сім'ї. Члени сім'ї мають комплекс взаємних особистих та майнових прав та обов'язків. Так, батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, захищати та представляти їхні інтереси перед третіми особами. Крім того, вони зобов'язані утримувати дітей та забезпечувати матеріальні умови їх життя. Комплекс взаємних прав та обов'язків пов'язує також подружжя, усиновлювачів та усиновителів, інших членів сім'ї.
Підставами виникнення сім'ї є шлюб, кровне споріднення осіб, усиновлення, а також інші підстави, які не заборонені законом, і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК).

5. Суб’єкти сімейних правовідносин.
Суб'єктами сімейних правовідносин можуть бути: по-перше, лише фізичні особи; по-друге, лише ті фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення.
Сімейний кодекс встановлює наступний перелік суб'єктів сімейних правовідносин:
1) подружжя;
2) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;
3) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;
4) рідні брати, рідні сестри; мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.
При цьому всі інші родичі (двоюрідні брати та сестри, тітки, дядьки, племінники, племінниці та ін.) не є учасниками сімейних правовідносин за винятками, встановленими законом. Наприклад, У разі перебування у них на вихованні дитини на цих суб'єктів покладається обов'язок щодо надання дитині матеріальної допомоги у випадках, передбачених ст. 269 СК. Відповідний обов'язок встановлюється і для такої дитини, на яку з досягненням повноліття покладається обов'язок утримувати цих непрацездатних родичів за підстав, передбачених ст. 271 СК.
Відповідно до ст.2 СКУ, 1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

6. Поняття та юридичне значення спорідненості.
Поняття споріднення
Під спорідненістю розуміється кровний зв'язок осіб, що ґрунтується на походженні однієї особи від іншої. Виділяють дві лінії споріднення: пряму і бокову.
При прямій лінії споріднення останнє засноване на походженні однієї особи від іншої. При цьому виділяють висхідну лінію споріднення - від нащадків до предків (онук, син, батько, дід, прадід) і спадну - від предків до нащадків (прадід, дід, батько, син, онук).
При бічної лінії споріднення останнє засноване на спільності походження лип від одного предка. Родичами по бічній лінії є:
o рідні брати і сестри (вони мають спільних батьків або одного з них);
o двоюрідні брати та сестри (мають загальних дідуся і бабусю або одного з них);
o троюрідні брати і сестри (мають загальних прадіда і прабабусю або одного з них);
o дядько (тітка) та племінник (племінниця) - загальний предок для них є батьком (матір'ю) для дяді (тітки) і дідусем (бабусею) для племінники (племінниці).
До рідним братам і сестрам в сімейному праві прирівнюються:
- повнорідні брати і сестри, що походять від спільних батьків;
- неповнорідні брати та сестри походять від одного і того ж батька, або від однієї і тієї ж матері. При цьому якщо брати та сестри походять від спільного батька, мають різних матерів, вони називаються єдинокровними. Якщо ж у них спільним є тільки мати, але різні батьки, їх називають єдиноутробними.
На відміну від неповнорідних братів і сестер існують зведені брати і сестри - народжені подружжям в їх колишніх шлюбах.
Родичі розрізняються за ступенем спорідненості. Ступінь споріднення - це кількість народжень, що передували виникненню спорідненості двох осіб, за винятком народження предка. Наприклад, дідусь і онук перебувають у другому ступені спорідненості, бо для його виникнення необхідно два народження крім народження дідуся: матері онука (дочки дідуся) і самого онука.
Вітчизняне сімейне законодавство вважає близькими родичами осіб, що перебувають у першої та другої ступеня споріднення по прямій лінії (дітей, батьків, дідуся і бабусю) і у другого ступеня по боковій лінії (рідних братів і сестер). Наявність спорідненості між цими особами є перешкодою для укладення шлюбу. Родичі першого ступеня пов'язані як особистими, так і майновими правами і обов'язками. Родичі другого ступеня споріднення по прямій лінії і по боковій лінії родства пов'язані лише майновими відносинами (зокрема, аліментних).
До кровних родичів першого ступеня споріднення прирівняні усиновителі та усиновлені.
Категория: Шпаргалки | Добавил: opteuropa | Теги: курсова, курсач, реферат з біології, курсовая работа, лабораторна робота, КОНТРОЛЬНА, магістерська, скачати доповідь, дипломн, доповідь з права.
Просмотров: 37 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно